Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини Варвинець

Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини Варвинець

Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини Варвинець ФОТО: Суспільне Чернігів

Олімпійські ігри для чернігівської біатлоністки Ірини Варвинець – це і пережитий досвід, і нова мета. Спортсменка двічі починала все з початку: у 14-річному віці, коли тільки прийшла до біатлону та уже після Олімпійських ігор.

Ірина Варвинець народилася у селі Мохнатин Чернігівського району. У школі вона не цікавилась біатлоном, але була досить спортивною, виступаючи за свою школу на районних змаганнях з легкої атлетики. Одного дня до їхньої школи завітав Віталій Паршуков. Ірина Варвинець згадує:

«Мені було 13 років. До нас у школу приїжджав зараз уже директор спортивної школи СДЮШОР. А раніше він був тренером і просто шукав здібних дітей, дивився по змаганням, по результатам. Приїжджав і пропонував тренуватися спочатку на лижні гонки. І я погодилася. Мені цікаво було, думала, щоби було весело і аби вдома не сидіти. І через рік він уже відвів мене до Миколи Миколайовича Зоца – це тренер із біатлону. Потім я уже серйозно почала займатися спортом».
Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини ВарвинецьФОТО: Суспільне Чернігів

Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини Варвинець

Коли ж Ірина Варвинець прийшла до Миколи Зоца – він того ж року взяв її на тренувальний збір до Литви. Дівчина була під враженням: перший спортивний виїзд за кордон. Того ж року після кількох місяців тренувань із Миколою Зоцом спортсменка здобуває першу перемогу на літньому чемпіонаті України. Це були перші кроки на шляху до Олімпу, але тоді про це дівчина ще і не мріяла. Так, поступово проходячи кожну сходинку, 16-річна Ірина Варвинець відправляється на свої перші світові змагання.

«Це був юніорський чемпіонат світу, він проходив у Канаді. Було класно, вау! Я вперше літала на літаку, попала в літак на 10 годин, тому що далеко дуже летіти. Мені сподобалось, але результати були не дуже. В принципі, бігла я непогано, але стріляла…жахливо. Тоді, як зараз пам’ятаю, в індивідуальній гонці я стріляла 13 хвилин штрафу. Це дуже багато. І посіла передостаннє місце. Трошки було розчарування, але воно досить швидко забулося. Мабуть, я ще дитиною була».
Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини ВарвинецьФОТО: Суспільне Чернігів

Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини Варвинець

Постійні збори та змагання виснажували дівчину. Вона часто сумувала за Черніговом та рідними. Інколи на цьому фоні виникали думки: «А може не треба далі займатись спортом?», але їх спортсменка нікому не озвучувала і швидко поверталась до намірів йти далі. Невдовзі Ірина Варвинець опинилась у національній збірній.

«Просто показувала якісь результати. Це були юніорські чемпіонати світу, чемпіонат Європи, потім були кубки IBU вже по дорослим. Уже були трохи кращі результати. Мене почали до основної команди потрошку залучати на естафетні гонки. Я добре стріляла, у мене була висока швидкострільність», – каже Ірина.

У 2017 році формувалась олімпійська команда. Ірині Варвинець теж дуже хотілося потрапити на Олімпіаду, але вона розуміла, що у спорті може бути різне. Тоді ж у неї почались проблеми з колінами. Тож до останнього дівчина не розуміла, чи виступить на Олімпійських іграх. І ось 2018 рік. Олімпійським іграм у Пхьончхані передував чемпіонат Європи.

«На чемпіонат Європи я тоді поїхала. Там були дуже хороші результати. Я виграла, була друга, естафетну гонку ми тоді командою виграли, тому, все було дуже класно. Але потім поїхала на Олімпійські ігри. Мабуть трошки стомилася, і, гадаю, я тоді психологічно була не готова до них. Я приїхала з чемпіонату Європи, два дні побула вдома і полетіли ми на Олімпійські ігри. Наша жіноча збірна вже була там, а я пізніше прилетіла з чоловічою збірною. Приїхала і очікувала, що побачу олімпійське селище і скажу «Вау, клас»! Але такого не відбулось. Не скажу, що було розчарування, але було не те, що я очікувала. Також там була погода дуже холодна (десь до 15 градусів морозу), дуже сильний вітер. Я потім розмовляла з іншими спортсменами, які багато разів були на Олімпійських іграх і вони сказали, що тут ще все добре, бувало й гірше.
Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини ВарвинецьФОТО: Суспільне Чернігів

Двічі все з початку: спортивний шлях Ірини Варвинець

Психологічна неготовність до Олімпійських ігор вплинула не лише на сприйняття самої Олімпіади, а і на виступ Ірини Варвинець – на думку спортсменки він був провальним.

«Ми домовлялися перед Олімпіадою, що я там буду бігти індивідуальну гонку та чомусь на місці тренери змінили своє рішення і поставили мене на спринт, до якого я була зовсім не готова. Потім я бігла змішану естафету та класичну естафету. Теж старти були не дуже вдалі. І фізична форма моя бажала кращого. Також я стріляла коло штрафу на першому етапі».

По завершенню Олімпійських ігор Ірина Варвинець на два роки призупинила спортивну діяльність. Спочатку через проблему з колінами, а потім – через очікування на дитину.

Як спортсменка повернулась до спорту?

«Я б сама до цього не прийшла. Більше батьки, вони мені казали: «Ти повернешся, все буде добре». Паршуков Віталій Серафимович мені щодня казав: «Ти повернешся, будеш бігати, будеш виступати». Я казала: «Ні. Ніколи в житті я туди не повернуся». Але потім народила і чомусь засумнівалась: йти – не йти. Все-таки вони мене «добили», і я повернулася. Звісно, було дуже важко, я не знала, чи зможу повернутись на більш-менш високий рівень. Два роки (особливо рік, коли була вагітна) я зовсім не тренувалась. Мені не можна було робити навантажень. Я прийшла в тренажерний зал працювати, і зрозуміла, що я нічого не можу. Приходять новачки, які не мають відношення до спорту – от я була майже така – все було з нуля. А потім пішло-пішло. І вже з грудня я виходила на тренування з задоволенням їх робила. Не було враження, що я «помираю», як це було до цього. А коли вже виступала на змаганнях, показувала результати: на якихось гонках входила у десятку кращих, в естафеті ми були четвертими, третє місце було на чемпіонаті Європи, п’яте місце в індивідуальній гонці на чемпіонаті Європи. Я, мабуть, ще не зовсім розуміла, що в мене виходить і я можу повернутись на більш вищий рівень.

А про свою спортивну ціль Ірина Варвинець каже так:

«Звісно, це Олімпійські ігри. Заради чого я і повернулась».

Читайте також:

Шлях до Олімпу: історія легкоатлетки Ольги Бібік

«Олімпійське золото – найвищий щабель». Важкоатлетка Наталія Скакун

Учасник Паралімпіади та Чемпіон світу. Біатлоніст та лижник Дмитро Суярко

«Золото», два «срібла» і «бронза» Паралімпіад. Біатлоніст та лижник Ігор Рептюх

Олімпійська «бронза» з кульової стрільби. Геннадій Авраменко

Олімпійські ігри – мрія, що здійснилася п’ять разів поспіль. Андрій Дериземля

Роман та Артем Прими: спортивна кар’єра як естафетна паличка

Дефлімпійські медалісти Денис Бистревський та Олексій Коломієць

Шлях до Олімпу: історія сходження на спортивну вершину Наталії Смаль

Шлях до Олімпу: олімпійське золото прилуцького футболіста Олега Леня

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди