Святкування Великодня в українському живописі

Святкування Великодня в українському живописі

Святкування Великодня в українському живописі

Великдень, як головне християнське свято, є важливою частиною культурного життя. Українські художники у всі часи працювали з цією темою, фіксуючи традиції, відношення людей до свята та політичні обставини, у яких вони його святкували.

Художники радянського періоду, коли релігія була заборонена, намагалися не звертатися до теми свята, або у виключному випадку писали "тихі" натюрморти – крашанки та паски на столі поміж квітів та маленьких янголів, які наче нагадують, що десь поряд є людина, яка приховує свою релігійність. І зовсім інші сюжети є на картинах митців XVIII – XIX сторіччя, коли релігія була головною складовою життя громад: пишні гуляння, зібрання людей у церквах, освячування пасок, як, наприклад, це зафіксовано на полотні "Великодня утреня" Миколи Пимоненка (1862 – 1912).

Мешканці села зібралися на освячення пасок. Для всіх у церкві не вистачає місця, на ґанку – тиснява, яка перетікає у чергу. Люди – у святковому брані. У центрі картини - сільські діти граються, обмінюючись крашанками.

Картина існує у трьох варіантах.

Святкування Великодня в українському живописі

Рибинський державний історико-архітектурний та художній заповідник, полотно, олія 133×193 см, 1891 рік.

Картина написана у 1891 році, зверніть увагу на форму і вигляд великоднього хліба. У всіх однаковий – круглий і з хрестом. Білі чи шоколадні маківки відсутні – ця традиція з'явилася у селі пізніше.

Поряд з пасками лежать крашанки одного кольору, шматок масла чи сала, у декого – печене порося. Все це покладено на розстелений рушник чи ночви, бо тоді їжу зав'язували у хустку чи покривало і так несли до церкви. Свічки тримають лише ті, хто зібрався заходити у церкву, інші ж поставили їх біля їжі в очікуванні освячування.

"Великодню утреню" Пимоненко написав у селі Малютянка під Києвом, у якому прожив багато років і де створив основні свої шедеври на сільську тематику.

Святкування Великодня в українському живописі

Херсонський художній музеї імені Олексія Шовкуненка, полотно, олія, початок ХХ століття.

Святкування Великодня в українському живописі

Національний музей "Київська картинна галерея", незавершений варіант, полотно, олія 51×69 см.

У 1901 році художник-імпресіоніст Іван Труш (1869-1941) повертається до Львова після першої подорожі по Україні, і влаштовує виставку своїх творів. Як зазначено на сайті музею імені Андрія Шептицького, окрім пейзажів та портретів, митець показав перші жанрові роботи, які присвятив святкуванню Великодня у селі – "Гагілки" та "Великодня процесія".

"У невеликих етюдах та довершених полотнах Іван Труш показує традиції святкування Великодня на Гуцульщині, - описують роботу "Гагілки" в музеї Івана Труша. – "Найчастіше маляр приїжджає в гори навесні, щоб мати можливість спостерігати і малювати одне із найцікавіших дійств, яке відбувається під час святкування Воскресіння Христового".

"Ні, це не квіти, - пише Іван Труш у статті "З малярської робітні. Як постає образ". - То перший проєкт образу "Гагілки". То ті барвні плями – то лиця, руки людські, запаски, киптарці гуцульські та вишиванки на рукавах. Кажу, перший проєкт, бо маю намір зробити таких кілька, як не кільканадцять, заким прийду до малювання образу…".

Або у листі до дружини Аріадни Драгоманової у 1902 році він розповідає про свої мрії: "План мій до "Гагілок" розширився значно. В слідуючих 3-4 літах маю намір намалювати 3 картини того свята і всі три мають бути цілком непохожі одна на одну".

Свою обіцянку художник виконав - у музеях зберігається декілька робіт з сюжетом весняної забави.

Святкування Великодня в українському живописі

"Гагілки", 1902 рік. Музей Івана Труша у Львові.

Святкування Великодня в українському живописі

"Гагілки", 1905 рік.

Святкування Великодня в українському живописі

"Гагілки", 1905 рік. Ескіз. Національний художній музей України

Святкування Великодня в українському живописі

"Гагілки", 1921 рік.

Святкування Великодня в українському живописі

Світлина "Гагілки". Іван Труш придбав фотоапарат і багато працював з ним: "Найбільшу поміч подає фотографія артистові, коли ловить скорі рухи, рух танцюючих людей, галопуючих коней, филюючої води".

Ось як описує "Гагілки" Труша музей імені Андрія Шептицького:

"На освітленому сонцем церковному майдані святково одягнені дівчата і молодиці. Теплі оранжеві, жовті і чер­воні тони узористих киптарів, барвистих хусток, вишиваних соро­чок і кольорових спідниць та запасок оживлені лагідним золоти­стим промінням весняного сонця. В центрі рухливої групи прово­диться гра "жучок". Дівчата взялися за руки, утворили "поміст", по якому обережно проходять двоє маленьких дівчаток"

Художник Степан Колесніков (Одеський) (1879-1955), імовірно, написав "На Великдень біля церкви" в еміграції. Разом з дружиною, сином та донькою він виїхав з Одеси після Жовтневої революції. Через Грузію, Туреччину та Грецію родина перебралася до Белграда. В Україні у нього залишилися батьки та родичі на Луганщині, де він народився, та у Санкт-Петербурзі - молодший брат художник Іван Колесніков.

Центральна лінія творчості Степана Колеснікова – життя в українському селі. Він писав пейзажі, натюрморти, портрети, зображав тварин та сільський побут, як от великодня служба.

Святкування Великодня в українському живописі

"На Великдень біля церкви"

Святкування Великодня в українському живописі

"Великдень"

Виставляючись у Парижі, Празі, Белграді він листується зі своїм вчителем Іллею Рєпіним, який у той час теж був у імміграції: "Працюю дуже багато і тільки в улюбленій праці знаходжу полегшення і тимчасово забуваю про свою тяжку хворобу - безмежну тугу за Батьківщиною. Вірте мені, вельмишановний Ілля Юхимович, я обласканий в країні близького нам народу - сербів, і тепло мені і моїй родині, але я страждаю, і болить душа, як тільки залишаю палітру й пензлі".

Святкування Великодня в українському живописі

Великодні мотиви Колеснікова.

Святкування Великодня в українському живописі

Великодні мотиви Колеснікова.

Петро Левченко (1856 – 1917) написав натюрморт "Святковий стіл" у проміжку 1890 – 1900 років. На столі – висока паска з прикрашеною маківкою: чорна помадка та якісь фігурки, можливо півники. Поряд на тарелі різноколірні крашанки, пофарбовані за допомогою фарби, а не цибулинного лушпиння.

Хоча Микола Пимоненко та Петро Левченко пишуть свої великодні сюжети майже в один час, зверніть увагу на різницю між пасхальним хлібом та крашанками у селі та місті.

Святкування Великодня в українському живописі

"Святковий стіл", полотно, олія. 1890-1900 роки. Колекція Харківського художнього музею.

Скоріш за все на картинні Левченка – його родинний стіл у харківській квартирі. Художник багато писав інтер'єрних сюжетів, особливо зображав свою дружину співачку київської опери Матильду Ситову, яка на картинах грає, читає, куховарить. Хоча прославився Левченко не за чутливі інтер'єрні роботи, а за зображання природи та вулиць Харківщини. Він вважається творцем українського ліричного пейзажу.

Три великодні картини Віктор Зарецький (1925 - 1990) написав під кінець життя, коли в СРСР відбувається перебудова, яка призводить до послаблення атеїстичної пропаганди. Художники починають відкрито звертатися до релігійних тем, центральною з яких є Великдень.

Святкування Великодня в українському живописі

"Солдатка", 1987–1988 роки. Полотно, олія.

Святкування Великодня в українському живописі

"Пасхальний натюрморт", 1989 рік. Полотно, олія.

Святкування Великодня в українському живописі

"Святий Великдень".

На всіх роботах - звернення до українських традицій: одяг, орнаменти, великодні страви. У сюжетах відчувається перевага естетичного над соцреалізмом, який є у роботах митця, коли він працював на Донеччині.

Картини насичені золотими, рубіновими, "сонячними" кольорами. І на них, як і на інших полотнах та ескізах мозаїк Віктора Зарецького вгадується мистецький стиль сецесія, представником якого був австрійський митець Густов Климт.

Святкування Великодня в українському живописі

"Христос Воскрес", 1993 рік.

Натюрморт Івана Марчука "Христос Воскрес" ні з чим не переплутаєш, завдяки унікальному стилю автора, який він створив – "пльонтанізм" (від плести, пльонтати, як говорить Марчук).

На картині у тарелі – крашанки, поряд ваза з квітами, схоже, що з тюльпанами. Всі предмети дають характерну - "марчуковську" - тінь. Гра зі світлом дає уявлення, що перед нами стіл.

"Христос Воскрес" написана у 1993 році, коли Іван Степанович жив поза межами України – США. Канаді та Австралії.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше