"Коли сталася аварія, закінчувала 8 клас". Переселенка з зони відчуження про життя на Кіровоградщині

"Коли сталася аварія, закінчувала 8 клас". Переселенка з зони відчуження про життя на Кіровоградщині

"Коли сталася аварія, закінчувала 8 клас". Переселенка з зони відчуження про життя на Кіровоградщині Суспільне: Кропивницький

На території Кіровоградської області є три села, куди переселяли людей з Чорнобильської зони відчуження. Одне з них Несваткове. Туди на п’ятий рік після аварії на атомній електростанції переїхала родина Олександри Сергійчук.

Коли сталась аварія на ЧАЕС, Олександра Сергійчук навчалась у 8 класі у селі Виступовичі Житомирської області. Село знаходилося за 80 кілометрів від атомної станції. Звідти виселяти жителів почали у 1991 році.

Олександра Сергійчук нині директорка Несватківської школи. З 87 учнів школи, 36 – це діти переселенців із Чорнобильської зони.

Учениця 7 класу Лілія Дубенко каже: у неї переселенці бабуся і тато, вони з села Виступовичі Житомирської області.

Дарина Басюк рлзповіла: у неї – тато і мама. "Тато із села Людвинівка, а мама із Виступовичів. Я нещодавно туди їздила і дивилася. Там майже нічого не залишилося, тільки розтрощені будинки".

У Несватковому родина Олександри Сергійчук отримала будинок і 25 соток городу біля нього.

Розповідає: після аварії село жило звичним життям два роки. "Казали, що в нас чиста зона і ми можемо жити. А коли на гелікоптерах прилітали перевіряючі з дозиметрами, в саркофагах, схожими на ті, що літають в космос, перевіряли чи чиста зона, ми запрошували їх до будинку, пропонували водички попити, чи поїсти, вони відмовлялися. Воду пили тільки зі своїх бідончиків, але казали: ви не хвилюйтеся, у вас чиста зона, можете проживати".

Люди здогадувалися про те, що живуть у радіаційній зоні. "Виникали підозри, писали листи на Москву, і Горбачову. Наші листи не доходили. Про те, що тут щось не так ми зрозуміли, коли з Москви брали квиток. Нам сказали, що Виступовичів більше немає і туди квиток ми не даємо. Тоді почали більше писати, добиватися і потім все-таки нам сказали, що вас давно повинні були переселити”.

Рідне село покидали влітку. "Нам виділили два камази, щоб ми могли перевезти меблі, нам дозволили. Дуже шкода нашого собаку, він був хворим, стареньким і ми його залишили там. Це така болюча рана, як залишилась до цих пір".

На початку 90-х років минулого століття у Несватковому виділили майже 200 гектарів землі для зведення будинків для переселенців – розповідає голова Олександрівської селищної ради Олександр Безпечний. "Це були орні землі, на яких сіялася пшениця і саджали сільгоспкультури. Коли стало питання про виділення землі для того, щоб переселити сюди людей, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, приїздила делегація керівників Житомирської області, щоб вибрати територію, де розмістить село для переселенців. Вони обрали цю місцину по тій причині, що тут знаходиться ліс".

Тоді в Несватковому побудували понад 400 будинків для переселенців. Нині тут живуть півтори сотні людей з зони відчуження. Олександра Сергійчук каже: мріє побувати в рідному селі.

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди