Приблизно 7 мільйонів людей у всьому світі щорічно помирають через забруднене повітря. Ситуація з якістю повітря в Україні залежить від регіону. Так, Дніпропетровська, Донецька, Київська, Луганська та Запорізька області найбільше страждають від забруднення повітря. Що забруднює повітря, воду і землю в різних куточках країни – в матеріалі Суспільного.
Повітря
Жителька Німшина Галина Пришляк розповідає, що останні 5 років після опадів вікна у місті брудні, а на вулиці сушити речі неможливо: “Чорна вода, видно, що є мазут. І це можна спостерігати кожен день”.
Поблизу – Бурштинська ТЕС на Івано-Франківщині, яка викидає за рік шкідливих речовин вагою 560 літаків "Мрія". Це дані обласного управління екології. На підприємстві кажуть, що усе в нормі, але перевірку до себе не впускають.
Бурштинська ТЕС входить до складу “ДТЕК Західенерго”, вона на третьому місці в країні за рівнем шкідливих викидів в атмосферу, каже представник обласного управління екології Петро Кульба.
"Два роки тому підприємство викинуло майже 170 тисяч тонн шкідливих речовин. Це вага 560 літаків АН 225 "Мрія". Це – 83 відсотки усіх викидів стаціонарних об’єктів в області”, – додає Кульба.
***
Придніпровська ТЕС у Дніпрі до 2018 року була найбільшим забруднювачем у місті. За словами члена екологічної організації Save Dnipro Іллі Рибакова, під час приватизації власники брали зобов’язання встановити очисне обладнання та екологізації виробництва.
“Потім, під час отримання дозволів на викиди, щоразу вони брали якісь зобов’язання і їх не виконували. Підписуючи меморандуми з міською та обласною владою, так само їх не виконували”, – заявив Рибаков.
Директор Придніпровської ТЕС Анатолій Боричевський розповідає, що у квітні 2018 року підприємство і міська влада уклали меморандум щодо екологічної модернізації. У документі загалом було 27 пунктів. Усі їх, за словами Боричевського, виконали повністю.
“Компанія інвестувала власні кошти в будівництво електрофільтру. Не лише у будівництво фільтру, а взагалі у всі пункти меморандуму. Ми зменшили вплив на довкілля”, – зазначає він.
Визначити викиди зараз неможливо. Рівень забруднення визначають стаціонарні пости. Один із таких Суспільне знайшло на лівому березі міста. Станція в автоматичному режимі визначає кількість шкідливих речовин просто у дворі житлового будинку. Загалом їх 3 і цього недостатньо, вважають екологи.
“На кожному джерелі, на кожній трубі має бути встановлений датчик, який показує, скільки і чого викидається з цієї труби. До чого це призводить? До того, що підприємство починає платити не за своїми думками і бажаннями, а за цим лічильником”, – зазначає екологиня Тетяна Тимочко.
Вона додає, що в Україні дуже низький екологічний податок. До того ж підприємства часто чинять супротив, коли екологічні служби намагаються встановити пости вимірювання поряд з їхніми територіями.
Дивіться також: Екопротести після Чорнобиля. НАШІ 30 – документальний серіал до 30-ліття Незалежності України
Радіація
Пацієнтів з онкологічними захворюваннями в Кропивницькому на 50 відсотків більше, ніж у середньому по Україні. Люди хворіють частіше через радіацію, бо рівень небезпечних часточок не знижується, заявляє директор обласного онкоцентру Ігор Макарук. Він вважає, що одна з причин цього – копальні з урановими рудами неподалік міста.
Поряд із Кропивницьким, у селі Гірниче, Віталій Галка ходить із дозиметром. На території сховища, де зберігають гірські породи, він знайшов радіоактивне каміння. Приладом вимірює радіаційний фон. 180 мікрорентгенів за годину – це, каже, перевищення норми в 5 разів.
5 родовищ урану в цьому селі виявила геологорозвідувальна експедиція у 2013-му. У складі експедиції була й Ганна Калашнік. Тоді територію огородили, а радіоактивні відходи вивезли. Зараз огорожі немає. Представник екологічної громадської організації “Флора” Володимир Бочаров-Туз каже, що покинуті відвали небезпечні й мають бути оточені деревами.
“Тут близько восьми мільйонів тонн такої породи. Коли надворі жарко, ця поверхня підсихає і стає легкою. Коли сильний вітер, він піднімає пил, який летить на мікрорайон Завадівка, на село Сонячне і далі на місто”, – зазначає він.
За 600 метрів від мікрорайону Завадівка є відвали уранової шахти Інгульська. Вони теж не огороджені, немає застережних таблиць. Рівень радіації тут 740-750 мікрорентгенів за годину. Перевищення більш як у 20 разів, зазначає Галка.
Суспільне надіслало інформаційний запит до Інгульської шахти щодо огорожі відвалів. Відповідь була така: “Таблички оновлюються два рази на рік з причин пошкодження або знищення місцевими жителями. Оновити таблички запланували до 23 квітня 2021 року. Також, згідно з договором з воєнізованою охороною, наявний пересувний пост охорони, який систематично контролює межі промислового майданчика”.
На думку екологині Людмили Шестакової, підвищують рівень радіаційного фону незаконні копачі брухту, які розривають заховані радіоактивні відходи заради заліза. ”Крім онкозахворювань, радіація має тут найбільший вплив – це хвороби, що їх спричиняють важкі метали. Це захворювання нирок, шкіри, очей”, – додає вона.
За словами начальника управління з питань надзвичайних ситуацій області Сергія Коваленка, зараз місцева влада "шукає можливості перезахоронити радіоактивні відходи."
“Ми вийшли на міжнародний норвезько-шведський консорціум. І ми увійшли в план цієї міжнародної організації щодо реабілітації цього історичного захоронення”, – зазначає він і додає, що до кінця 2021 року мають вирішити, куди подіти відходи, а 2022-го території планують рекультивувати.
***
Власники дач у Горішніх Плавнях два роки борються з місцевим гранітним кар’єром. Коли підприємство працює, пил засипає все навколо. До того ж граніт має підвищене радіаційне випромінювання. Компанію перевіряли фахівці Держпродспоживслужби та екоінспекції. Виявили порушення і винесли припис про їх усунення. Та підприємство не погодилося і подало позов до суду.
Сміття
Щороку в Україні з'являється у середньому 27 нових стихійних сміттєзвалищ. Переробляють в країні поки що не більш як три відсотки. Житель села Хацьки Черкаської області Микола Упиренко вимушений збирати сміття біля свого будинку щотижня. Чоловік скаржиться: відходи вітром приносить зі сміттєзвалища.
"Тут були дерева, простір, було чистенько. Не було тут нічого не накидано... Потім вже почали і люди сипати сюди. Коли жара стоїть, тут неможливо дихати у дворі, бігом стараєшся десь в приміщення, в хату вскочити", – скаржиться чоловік.
Сміття із села не вивозили близько тридцяти років, каже староста села Анатолій Миколенко. Зараз частина жителів мають угоди із приватним підприємцем на його вивіз. Решта продовжує "утилізовувати" сміття у лісосмугах чи ярах, звідки і заносить відходи у подвір’я.
***
Чотири рази з початку року гасили пожежі на Макухівському звалищі на Полтавщині. А за останні 5 років рятувальники виїжджали 70 разів, повідомила Суспільному речниця ДСНС у Полтавській області Світлана Рибалко. Були як випадки самозаймання, так і підпал.
"Складність полягає в тому, що ці прогари дуже глибоко залягають, тобто саме тління почалося десь із глибини. Можливо, два, три метри і навіть більше", – розповідає вона.
Грибовицьке сміттєзвалище на Львівщині у 2016-му не могли загасити 3 дні. Під завалами загинуло 4 людини, а на ліквідацію з міського бюджету виділили 14 мільйонів гривень. Пізніше за рішенням суду звалище закрили, а сміття почали везти до інших міст. Зокрема й до столиці. Зараз на полігоні тривають роботи: збирають інфільтрат, який потім очищують дві станції. До кінця місяця запустять і процес дегазації. А нині землі сміттєзвалища рекультивують.
В Україні офіційно налічують 5 455 сміттєзвалищ і полігонів загальною площею понад 8,5 тисяч гектарів. Три роки тому уряд схвалив національну стратегію поводження з відходами. Згідно з нею до 2030 року в Україні мають запустити мережу сортувальних станцій та заводів перероблення вторсировини, щоб на сміттєзвалища викидали 30, а не 95 відсотків відходів, як зараз. У Мінекології на запитання Суспільного, як виконують стратегію, не відповіли.
Читайте нас у Telegram: головні новини України та світу
