Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

23 квітня виповнилося 130 років з дня народження Сергія Прокоф'єва. Радіо Культура розповідає історію великого музиканта з Донеччини. Ефіри можливо прослухати за трьома посиланнями:

"Прокоф’єву – Маяковський"

"В один з вечорів в "Кафе поетів" завітав молодий композитор Сергій Прокоф’єв. Рудий і трепетний, як вогонь, він злетів на естраду, потиснув нам руки, оголосив себе переконаним футуристом і сів за рояль. Публіка влаштувала Прокоф’єву завчасну овацію. Маестро для початку зіграв свою нову річ. Блискуче виконання, віртуозна техніка, винахідницька композиція так всіх захопили, що нового футуриста довго не відпускали від рояля. Ну і темперамент у Прокоф’єва! Здавалося, що в кафе відбувається пожежа, руйнуються пломеніючі, як волосся композитора, балки, а ми стояли готовими згоріти заживо у вогні нечуваної музики. Сам молодий майстер палав за наїжаченим роялем, граючи з захопленнями стихійного підйому. Пер напролом".

Так згадував вечір 22 березня 1918-го один із учасників зібрання футуристів – поет Василь Каменський. На цьому ж вечорі був Володимир Маяковський. Саме він намалював портрет композитора і подарував йому екземпляр "Війни і миру" Толстого з підписом: "Голові земної кулі від секції музики – голова земної кулі від секції поезії. Прокоф’єву – Маяковський".

Василь Каменський влучно підмітив характерну рису Прокоф’єва – йти напролом. І таким він був з дитинства.

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

23 квітня – 130 років з дня народження Сергія Прокоф'єва.

"Мотор" консерваторії

Сергій Прокоф’єв народився 23 квітня 1891 року на Донеччині, у маєтку Сонцовка, де його батько, професійний агроном, майже все життя працював розпорядником у багатого землевласника Сонцова. Нині це село Сонцівка Покровського району Донецької області.

Грати на фортепіано Сергійка навчила мама. Його першою композиторською спробою став створений у п’ять років "Індіанський галоп". Потім були "Вальс", "Марш", ще кілька п‘єс, а в дев’ять років хлопчик – вже автор опери "Велетень".

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Маленькому Прокоф'єву один рік. На фото він з батьками / Прокоф'єв з партитурою своєї першої опери "Велетень".

Юний композитор, однак, не сидів цілісінькими днями за роялем. Енергії в нього вистачало на все: крім обов‘язкових навчальних занять (а початкову освіту Сергій отримував вдома), він захоплювався шахами, будівництвом будиночка у саду, виданням щомісячної газети, вирощуванням квітів на власних грядках, щотижневою постановкою дитячих театральних вистав, гербарієм та систематичними спостереженнями за природою, грою в крокет, ходив на ходулях, писав оповідання, романи і п‘єси, вів щоденник. Власне, підліток Прокоф'єв займався величезною кількістю справ – серйозних і веселих, важливих і випадкових.

За порадою відомого композитора Сергія Танєєва, якому показали диво-дитину, батьки запросили в Сонцівку на кілька літніх місяців композитора Рейнгольда Глієра, який почав серйозні заняття з хлопчиком. Він не лише став першим професійним вчителем Сергія, а й знайшов "ключ" до його непростого характеру, зумів зацікавити хлопця теорією створення музики.

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Рейнгольд Глієр – вчитель Прокоф'єва.

Доброзичливого, спокійного Глієра непосидючий учень часто заганяв "у глухий кут". Почали знайомство з оркестровими інструментами – звичайно, теоретичне, адже почути їх було ніде. Сергій вирішує: "Тепер писатиму симфонію." І бідолашний вчитель після триденного бурхливого наступу свого учня відступає. Одинадцятирічний Сергій починає писати – і симфонія створюється за всіма канонами: швидка перша частина, повільна друга, рухлива третя, і вже триває праця над фіналом.

У 13 років Прокоф‘єв складає вступний іспит до Петербурзької консерваторії. Найвідоміші російські композитори того часу – Римський-Корсаков, Глазунов, ще з десяток професорів – уважно слухали маленького композитора. Сам хлопець був напрочуд спокійним. Він сидів за роялем, грав і одночасно співав вокальні партії зі своєї нової – вже четвертої – опери "Ундіна", невимушено відповідаючи на запитання. Щоб відсвяткувати вступ до консерваторії, Сергій з‘їдає велику порцію шоколаду, а на день іменин купує собі підводного човна і пароплав з пушкою, яка може стріляти. Також йому купують ще й чудовий рояль.

У консерваторії Сергія називали "мотором" за звичку ходити прямо, нікому не поступаючись дорогою. Прокоф’єва завжди супроводжували пригоди, де б він не був.

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Сергій Прокоф'єв, відреставроване фото.

Наприклад, під час концертної поїздки 1916-го до Києва, організованої Рейнгольдом Глієром, на той час директором Київської консерваторії, елегантно вдягнений Прокоф’єв, за спогадами очевидців, мало не вилетів на сцену. Він запізнився на концерт, бо людина, яка мала сказати йому, щоб поспішив, розминулася з Прокоф’євим та ще й забрала з собою ключ від рояля. Попри напружений початок овації після концерту не вщухали, піаністу-композитору подарували не менше шести величезних кошиків з квітами. Після семи або восьми виходів Прокоф’єв риссю вибіг за куліси. Він стрімко попрощався з усіма й оголосив, що їде до Харкова. Глієр, французький консул і київські музиканти були шоковані таким поворотом: навіщо до Харкова, чому, наприклад, не до Москви?

Хіба міг Прокоф’єв поїхати деінде, якщо в Харкові була юна Поліна Подольска? Саме вона надіслала йому один із кошиків квітів і листівку з підписом. Дарма, що Прокоф’єв бачив востаннє Поліну понад чотири роки тому, коли їй було лише тринадцять. Якщо він захоплювався чимось, його було не спинити.

Гастрольна еміграція

Помер Прокоф'єв у день, коли оголосили про смерть Сталіна – 5 березня 1953 року. Прощатися з ним до Будинку композиторів йшли з квітами у горщиках: інших просто не було – все "пішло" на похорон Сталіна. Поруч із труною композитора стояла вдова – Міра Мендельсон.

У той же самий час друга вдова – Ліна Прокоф‘єва – мучилася у жіночому таборі неподалік Полярного кола. І хіба могла собі уявити таке майбутнє талановита співачка, красуня-іспанка Ліна Кодіна-Любера, коли тридцять років тому познайомилася у Нью-Йорку з молодим епатажним композитором і піаністом? У 1923 році під час одного із спільних гастрольних турне вони й обвінчалися в баварському містечку Етталь. Наступного року у них з'явився син Святослав, а за чотири роки – другий син, Олег. Талановите подружжя Прокоф'євих було одним із найпомітніших і найелегантніших у мистецькому середовищі Європи.

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Сергій та Ліна Прокоф'єви з синами.

І ось після довгої перерви в 1927 році Сергій Прокоф'єв приїхав з концертами на батьківщину. У гастрольний тур Україною Прокоф’єв поїхав з дружиною.

Архітектура і благоустрій Харкова одразу не сподобалися Прокоф’єву. Харків віддячив йому такою ж нелюбов’ю. Номер у найкращому готелі – і той недоладний, вода у ванній лише гаряча, емаль полущилася, персонал неможливо знайти, рояль у номер не привезли, тож довелося розігруватися у сусідньому номері директора готелю. Під час прогулянки містом Прокоф’єв примудрився посваритися з продавцем у магазині, де нелегально продавали його ноти.

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Сергій Прокоф'єв, Дмитро Шостакович і Арам Хачатурян.

Навіть прощання з Харковом не минуло без пригод. Останньої миті з’ясувалося, що автомобіль, який мав забрати Прокоф’євих, не приїде, тож довелося терміново домовлятися з візником. Почалися шалені перегони через усе місто з мокрим снігом, калабанями і вибоїнами на дорозі. Навіть повернувшись через деякий час до Парижа, Прокоф’єв знаходив на валізі залишки харківської багнюки.

Київ сподобався композиторові значно більше. Але й тут не обійшлося без курйозу. Під час концерту в Київській опері у суфлерській кабінці просто біля ніг Прокоф’єва раптом спалахнуло світло. Потім згасло, але з’явилася якась фізіономія, яка уважно слухала концерт. Згодом фізіономія зникла, але знову спалахнуло світло. Це жахливо дратувало Прокоф’єва, який боровся зі спокусою копнути фізіономію черевиком.

Приїзд до Одеси ознаменувався аукціоном. Прокоф’єва одразу продали, перепродали, а потім викупили різні концертні організації. Перед від’їздом з Одеси стався ще один кумедний інцидент. Якийсь розумник харчувався в ресторані готелю, стверджуючи, що він приїхав з Прокоф’євим як його секретар. Паралельно з цим він красномовно розказував про закордонні подорожі і різні випадки з життя композитора, а господар і прислуга уважно слухали і записували харчі на рахунок Прокоф’єва. Коли під час від’їзду з’ясувалося, що цей тип ніяк не причетний до музиканта, у готелі почався переполох. Метрдотель кричав: "Зачекайте, я його знайду, він від мене не втече!" Самого ж Прокоф’єва відпустили з почестями.

Загалом Прокоф’єва в СРСР зустрічали з неймовірним, шаленим захопленням. Ліна Кодіна як артистка і дружина геніального композитора не могла не відчути, що це був за успіх. Вона десятки разів була присутня на концертах чоловіка, прем'єрах його творів, сама їх виконувала, вона чула оплески в залах Парижа і Нью-Йорка, але тут відбувалося щось справді божевільне. Тож коли композитор надумав після тривалих 18-річних гастролей – фактичної еміграції – повернутися в СРСР, дружина підтримала це рішення. Як згадував їх син Святослав, підтримала "через надмірне кохання. Вона відчувала, що йому дуже хотілося в Росію, і пішла на це заради нього".

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Казус Прокоф'єва

У 1938-му Прокоф'єв поїхав відпочивати до Кисловодська. І чи не в першому ж листі жартівливо відзвітував дружині, що за ним "увивається" одна чарівна дівчина. Однак жарти жартами, а композитор не встояв перед переслідуваннями Міри Мендельсон. Їхній курортний роман обернувся романом постійним. І в 1941 році композитор пішов з родини. Пізніше Ліна підсумувала: "Головним завданням комсомолки Мендельсон було зробити з Сергія Сергійовича "радянського громадянина", і вона цього домоглася. Тихим своїм голосом, згорнувшись клубочком у куточку дивана, вона все пояснювала і пояснювала розгубленому композитору, як і чому все відбувається. Заспокоювала, умовляла, згладжувала гострі кути, втішала".

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Сергій Прокоф'єв та Міра Мендельсон.

Згодом Прокоф'єв звернувся до суду з клопотанням про розлучення. Несподівано радянські судді оголосили його шлюб, укладений в Німеччині, недійсним: Ліна Прокоф'єва, яка в'їхала в СРСР законною дружиною композитора, раптом перестала нею вважатися. У 1948 році Сергій Прокоф'єв уклав шлюб з Мірою Мендельсон без розлучення з першою дружиною. Таке порушення закону, поза сумнівами, могло статися лише за прямою вказівкою НКВС або вищих партійних органів.

Втім, 1948 рік став фатальним для всіх. Не минуло й місяця після оформлення шлюбу, як з'явилася постанова Політбюро ЦК ВКП(б), яка затаврувала Сергія Прокоф'єва і Дмитра Шостаковича як формалістів, ворогів народу, що завдають шкоди своєю музикою. Через десять днів після виходу постанови Ліну Прокоф'єву заарештували за звинуваченням у шпигунстві і засудили до двадцяти років таборів суворого режиму.

З Колими Ліна повернулася через три роки після смерті Сталіна і Прокоф'єва. За спогадами сучасників, вже за кілька днів, просто миттєво, вона набула звичної елегантності та енергії й заявила про свої права на спадщину композитора. Тепер, коли Сталіна не стало, шлюб Прокоф'єва з Ліною знову став законним. У квітні 1957 року Московський міський суд скасував рішення про незаконність шлюбу Ліни і Сергія Прокоф'єва і оголосив законними дружинами і Міру, і Ліну.

Казус Прокоф'єва. Історія життя генія до його 130-річчя

Так у юридичній практиці з’явився "казус Прокоф'єва": геній залишив після себе відразу двох вдів. І якщо в СРСР воліли не згадувати про Ліну, на заході визнавали лише її. У Великій Британії оселився її син, однак дозволу покинути СРСР Ліна Прокоф'єва не могла отримати. Зрештою 1974 року вона звернулася до очільника КДБ Юрія Андропова, який особисто розпорядився про видачу їй закордонного паспорта. І в 77 років Ліна Прокоф’єва почала життя спочатку. Багато подорожувала, жила у Лондоні й Парижі, часто бувала у США і Німеччині. Виховувала онуків, дожила до 91 року. У 1983 році заснувала Фонд Сергія Прокоф'єва, куди передала свій великий архів. Вона опікувалася перевиданням музичної спадщини Прокоф'єва, робила все, щоб ім'я і музика її видатного чоловіка не були забуті.

З архіву UA: КУЛЬТУРА

  • Ідемо в музей. Меморіальний музей С.С. Прокоф‘єва

У будинку Прокоф‘євих було багато світла і зелені — про це у своїх щоденника писав сам Сергій Прокоф‘єв. У меморіальному музеї відтворили атмосферу його дому.

  • "Лекторій. Музика". Сергій Прокоф'єв – Кантата "Олександр Невський"

Музикознавиця Любов Морозова та журналіст Юрій Макаров, говорячи про музику та війну, аналізують історичне тло кантати Сергія Прокоф'єва «Олександр Невський», в основі якої – музика до фільму Сергія Ейзенштейна.

Категорії
КонцертиТеатрАрхітектураДизайнІнше