У 15 років працювала на заводі. Розповідь колишньої ув’язненої трудового табору в Німеччині

У 15 років працювала на заводі. Розповідь колишньої ув’язненої трудового табору в Німеччині

У 15 років працювала на заводі. Розповідь колишньої ув’язненої трудового табору в Німеччині Суспільне Дніпро

Опинилася у фашистському таборі Дрездена у 15 років, декілька разів перепродавалась як безкоштовна робоча сила. За 20 днів до кінця Другої світової втекла до тодішнього Дніпропетровська з Німеччини. Це все про найстаршу членкиню обласної спілки в’язнів-жертв нацизму Ізабелу Ельникову.

До дня визволення в’язнів нацистських таборів вона розповіла Суспільному свою історію.

Ізабелі Ельниковій було 14, коли почалася Друга світова. Разом із батьками та сестрами жила у селищі на теренах сучасного Дніпра. Старша сестра Белла хотіла евакуювати тоді ще шестикласницю Ізабелу на Урал, щоб та отримала освіту, але дівчинку зняли з потяга та повернули в окупацію.

Кінець дитинства

Жінка згадує, дитинство закінчилось на абрикосі. Тоді почався голод, мама попросила доньку зібрати плоди, аби щось з них зварити, там дівчину знайшов поліцай.

“Видерлась на абрикос із сусідською дівчинкою, подивилася вниз – стоїть поліцай у чорній формі. На той час нас вже окупували німці, 1942 рік. Він говорить: “Ану, злазь!” Я злізла, він сказав готуватися на завтра у Німеччину. А яка Німеччина, я ще дитина. Він подумав-подумав, говорить: “Не хочеш до Німеччини, я тебе врятую, але працюватимеш”, - розповідає жінка.

З 15 років Ізабела працювала на стрілочному заводі, вантажила та переносила металеві деталі. Через місяці роботи, каже, німці відправили її на біржу праці.

Трудовий табір у Німеччині

Так опинилась у нацистському таборі Дрездена. Говорить, 10 вагонів людей туди доправили разом із нею з Дніпропетровська. По прибуттю у табір, пригадує, дізнались, що місто вже звільнили.

Її купили у будинок для біженців. Говорить, пощастило з іменем, її дівоче прізвище – Урбан, Ізабела Урбан, що не дивно у Німеччині. Дівчину використовували як безкоштовну робочу силу. Потім нечесно перекупили, змусили опікуватись дитиною з аутизмом.

“Біженці виставляли біля своїх кімнат взуття, о пів на шосту ранку мала йти її чистити. Потім помити кухню, кахель, усе помити, поки нікого немає. Мала впоратися до 7-8 ранку, на вулиці ще живність була. Далі цього двору мене не випускали”, - розповідає колишня ув’язнена трудового табору.

Так Ізабела жила до 18 років. У 1945-му отримала листа від подруги із нацистського табору, та знайшла її через Червоний хрест, тож дівчина вирішила тікати до знайомої за зворотною адресою листа. У бараках вже разом дізналися: війна закінчилась.

“Усі раділи, цілувалися, це передати неможливо. І кожен думав, як повернутися додому”, - говорить жінка.

Повернення в Україну

Ізабелла Ельникова повернулась в Україну через Чехословаччину, там пройшла комісію КДБ, щоб отримати документи. Після війни довго не могла знайти роботу, адже таких, як вона, режим вважав «зрадниками народу».

Все ж влаштувалася на завод “Артем”, пропрацювала там 40 років. Коли клеймо «зрадників» зняли, долучилась до обласної спілки в’язнів-жертв нацизму.

“Цю організацію створили, коли ці люди стали заявляти про себе. Ми працюємо в гуманітарних проєктах, надаємо їм соціальну, медико-соціальну допомогу. Ізабела Євгенівна наша підопічна зараз, а раніше працювала секретаркою у нас”, - розповіла представниця обласної спілки в’язнів-жертв нацизму Олена Антоненко.

Нещодавно Ізабелі виповнилося 94 роки, вона написала книгу, пише нариси про своє життя в окупації.

Нині Ізабела Ельникова — найстарша з усіх членів обласної спілки в’язнів нацизму. Має ще багато планів, зокрема, каже, хоче з’їздити до Німеччини.

Авторка — Юлія Безбородько

Читайте також

У Миколаєві вшанували жертв нацистського концтабору "Шталаг-364"

Читайте нас у Telegram: Суспільне Дніпро

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди