Життя після: коли батько загинув в АТО

Життя після: коли батько загинув в АТО

Життя після: коли батько загинув в АТО

Євген та Настя Безпальки - діти Петра Безпалька, який загинув 29 травня 2014 року під час катастрофи гелікоптера Мі-8МТ. Його збили російські терористи поблизу міста Слов’янська.

Коли загинув батько Євгена, хлопчику було 2 роки. Зараз він у 2 класі та займається тхеквондо. Він розказує: "Я сам вирішив займатися тхеквондо. Хочу навчитися захищати свою сім’ю та сам себе. Тут мені показують різні прийоми, робимо розтяжки".

Тренер Євгена Володимир Гаврилаш розповідає про хлопчика як про рішучого та відповідального: "За останні 2 роки він у своїй ваговій категорії здобув номінацію "Воїн року", а це не так вже і легко. Там обирали кращих з кращих. Ми готуємося до чемпіонату області, який відбудеться через тиждень. У березні плануємо їхати на чемпіонат України. Я покладаю на Женю великі надії. Тато Євгена пишався б ним".

Мама хлопчика Наталя пригадує, що під час перших змагання сина переживала, щоб не вдарився сильно.

Я йому казала: "Ти не хвилюйся: якщо програєш, ми прийшли не за перемогою. А він мені, каже: "А чому я програю? Я обов’язково виграю, тільки шкода, що мене тато не бачить". Я проплакала всі змагання".

Сестра Євгена Настя – учениця 6 класу. До першого класу дівчинка йшла без батька. Перша вчителька Насті Наталя Гречкіна каже: "Батько тільки писав заяву у перший клас, а на збори влітку мама уже приходила в чорній хустинці. Настя – хороша дівчинка. Мала такий погляд засмучений, і ці краплинки болю були видно в її очах протягом початкових класів. Вона була дівчинкою старанною, грайливою, мала хороших подруг".

На відміну від Жені, Настя пам’ятає батька дуже добре. Розповідає, що довіряла татові навіть більше, ніж мамі: "Тато возив мене в садочок, забирав звідти. Розказувала йому про свої кавалерів, та й були такі секрети. Тато завжди носив мене на руках. Я пам’ятаю, як ми їздили на риболовлю, на полонину, каталися на конях".

Удова Наталя Безпалько показує останнє фото чоловіка з дітьми. Фотографувалися в той день, коли Петро поїхав на Схід. А загинув чоловік тоді, коли у дочки був випускний у садочку: "Він ще зранку мені подзвонив, ми з Настею йшли в перукарню, і вона казала: "Ой, таточку, я така красуня буду, мені зараз зачіску зроблять, і ми тобі передамо фото". А я навіть з ним і не поговорила, бо ми поспішали, і я сказала, що передзвоню після свята. Коли я йому телефонувала, він уже був поза зоною".

"Настя – татова принцеса. Вона мені колись казала: "Мамо, ти знаєш, що тато мене любить, бо він каже, що я – принцеса, а тебе – ні, бо тобі такого не каже". Вона навіть казала: "Я – вся в татка", – згадує Наталя.

Жінка пам’ятає, як не могла одразу признатися сину, що він більше не побачить батька: "Його я годувала казочками, що тато на роботі і скоро приїде. Так пройшов один місяць, другий. А я все відтерміновую правду. Я не пам’ятаю, як йому розповіла, але минуло не менше ніж пів року".

До слова, в Івано-Франківську вручили іменні пам’ятні обереги "Батьківське серце". Срібні сердечка отримали діти, чиї батьки були учасниками АТО/ООС і загинули за суверенітет, територіальну цілісність та недоторканість України. Серед них - Євген та Настя Безпальки.

Авторка: Тетяна Куліковська

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди