Колишня остарбайтерка житомирянка Єва Шпенюк отримала гостинці від німецького федерального фонду

Колишня остарбайтерка житомирянка Єва Шпенюк отримала гостинці від німецького федерального фонду

Колишня остарбайтерка житомирянка Єва Шпенюк отримала гостинці від німецького федерального фонду Оригінальне

14-річну Єву Шпенюк у 1942-му році із Житомира вивезли на примусові роботи до Австрії, де вона три роки працювала на тамтешній фабриці та копала окопи для солдатів. Сьогодні Єві Шпенюк – 91, і вона проживає у Житомирі.

Колишню остарбайтерку, поки що першу та єдину в області, яка в роки Другої світової війни працювала на примусових роботах на території іншої держави, відшукали волонтери німецького федерального фонду "Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє" і передали їй пакунки із соціальною допомогою.

Солодощі, інші харчі та предмети особистої гігієни жінці вручили представники житомирського відділення Всеукраїнської благодійної організації "Турбота про літніх в Україні".

Разом із представниками у квартирі Єви Шпенюк побували журналісти Суспільного

91-річна жінка розчулилася. Розповіла, що пам’ятає все, наче то було вчора.

"Із дому нас вивезли у 42-му. У Новограді-Волинську перевірили, чи не хворі .Мені тоді було 14-ть років. .Перевірили, посадили у товарний потяг, в якому всередині вагону була солома. Був отвір для справляння природних потреб. І геть замкнули нас. Ні води, ні їжі не дали. Завезли у саму Австрію", - поділилися спогадами Єва Шпенюк.

Жінка пригадала, що на пероні в Австрії до них підійшла пані. Стала відбирати людей на фабрику. Вибрала 36 дівчат. Їх відправили працювати на фабрику, виробляли галети для солдат німецької армії. І вона працювала на цій фабриці. А згодом, коли німці почали відступати, їх почали гнати за місто копати окопи. "Рили окопи і протитанкові, і протипіхотні. А там земля не така, як у нас пісок, там щирець. І ото там ми страждали на тих окопах! Працювали з ранку, і все вручну копали" , - розповіла Єва Шпенюк.

Пригадує і умови проживання. "Коли на фабриці працювала, то ми спали на двоярусних ліжках на другому поверсі. На першому працювали, а спали на другому. 36-ть душ. А коли окопи копали, то спали у хліву на горищі. Знизу худоба, а ми зверху. Холодно було, аж ми інієм покривалися. А їли що! Нам давали півлітра чорної кави і 200 грам хліба на день", - сказала Єва Шпенюк.

У 1945-му, каже, їм оголосили зібратися для того, щоб відправити додому. Пам’ятає, що вони так вони зраділи, що пішли пішки аж до Будапешта. А у Будапешті сіли на потяг. " Їхали ще в дорозі, як загули гудки в поїзді Ми думали, що десь аварія. Коли люди кажуть, що перемога. У на сльози потекли з очей. Так, бо ми ж будемо вдома! Так. Їхали ми додому", - сказала Єва Шпенюк.

Представниця житомирського відділення Всеукраїнської благодійної організації "Турбота про літніх в Україні".

Таїсія Воцеїівська: "У листопаді минулого року ми розпочали проєкт за підтримки німецького федерального фонду «Пам'ять. Відповідальність. Майбутнє". Проєкт має назву "Ми поруч". І з візитом завітали до Єви Яківни з гостинцями до чаю і засобами особистої гігієни. Ми будемо відвідувати пані Єву з гостинцями щомісяця три роки поспіль".

Автор сюжету Антоніна Тугас

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди