"Я собі не давав падати": 179-та річниця з народження композитора із Полтавщини Миколи Лисенка

"Я собі не давав падати": 179-та річниця з народження композитора із Полтавщини Миколи Лисенка

"Я собі не давав падати": 179-та річниця з народження композитора із Полтавщини Миколи Лисенка Суспільне Полтава

Композитор, піаніст, хоровий диригент, педагог, збирач пісенного фольклору та громадський діяч – усе це про Миколу Лисенка, уродженця села на Полтавщині. Його називають засновником класичної української музики. Свій перший музичний твір – "Польку" – він написав у 9 років. А в Європі його музичні інновації стали використовувати лише через десяток років. До 179-річниці з народження композитора Суспільне підготувало факти про його життя та творчість.

Микола Лисенко народився 22 березня 1842 року в селі Гриньки Глобинського району. Його батько Віталій Романович був офіцером орденського кірасирського полку, а мати Ольга Єреміївна походила з полтавського поміщицького роду Луценків. Вона навчалася в петербурзькому Смольному інституті шляхетних дівчат.

Як згадував пізніше Михайло Старицький, у Гриньках над Лисенком "зіткнулись два цілком протилежних і навіть ворожих впливи з одного боку − французька мова, манери і аристократична манірність (мати й гувернантка), з другого боку − українська мова... пестощі і зайва простота манер".

Весною 1859 року Микола Віталійович закінчив гімназію у Харкові зі срібною медаллю. Того ж року зі своїм двоюрідним братом Михайлом Старицьким вступив на природничий факультет Харківського університету. Закінчивши навчання, Лисенко вирішив пов'язати своє життя з музикою.

"Я собі не давав падати": 179-та річниця з народження композитора із Полтавщини Миколи Лисенкаukrinform.ua

Микола Лисенко, кандидат природничих наук, 1865 рік

У 1867−1869 навчався у Лейпцігській консерваторії. Там опублікував дві збірки народних пісень для голосу з супроводом фортепіано, ряд романсів на слова Тараса Шевченка та кілька увертюр.

Від 1862 Микола Віталійович щорічно організовував концерти пам'яті Шевченка. Це стало початком нової форми − змішаний концерт. Сам композитор на цих виступах був і піаністом, і хоровим диригентом. На концертах звучали його обробки й авторські твори, композиції інших авторів на слова Шевченка і фрагменти з вистав за творами поета. Дослідники говорять, що Лисенко звертався до творів Тараса Григоровича близько сотні разів.

"Я собі не давав падати": 179-та річниця з народження композитора із Полтавщини Миколи Лисенкаukrinform.ua

На святі відкриття пам'ятника Івану Котляревському у Полтаві 1903 року. Зліва направо: Олена Пчілка, Михайло Старицький, Гнат Хоткевич, Марія Старицька, Микола Лисенко

1872 року з’явився перший закінчений твір Миколи Віталійовича – оперета на лібрето Михайла Старицького "Чорноморці". Після неї − опера на сюжет повісті Миколи Гоголя "Різдвяна ніч".

У 80-их роках 19 століття Лисенко активно працював в оперному жанрі. Створив оперу "Утоплена", дитячу оперу "Коза-Дереза" і героїко-історичну народну музичну драму "Тарас Бульба". Саме останню мистецтвознавці називають вершинною у творчості Лисенка і найвищим досягненням української "дожовтневої" оперної музики.

1904 композитор відкрив власну музично-драматичну школу. Це була його давня мрія. Після Жовтневої революції школу перейменували у Державний музично-драматичний інститут імені Лисенка, на базі якого згодом утворили Київську консерваторію та Київський державний театральний інститут.

"Я собі не давав падати": 179-та річниця з народження композитора із Полтавщини Миколи Лисенкаukrinform.ua

Будинок по вулиці Великій Підвальній, 15, де містилося училище Миколи Лисенка

Лисенко зробив вагомий внесок в етнографічну спадщину України. Він зібрав понад сотню зразків народної творчості, а 1874 видав книгу з аналізом козацьких дум із репертуару бандуриста Остапа Вересая.

Композитор створив музику, на яку покладені слова Івана Франка "Вічний революціонер". Тривалий час цей твір радянська влада використовувала як пропаганду, хоча він прославляє революцію духовну, а не комуністичну.

Лисенко також написав музику до вірша Олександра Кониського "Молитва за Україну", більш відомого як "Боже, Великий, Єдиний".

Помер Микола Віталійович 6 листопада 1912 року. Його поховали на Байковому кладовищі у Києві. Попрощатися із ним приїхали люди з різних куточків України. За історичними даними, на похороні зібралося від 30 до 100 тисяч людей. Бульвар Шевченка був повністю заповнений, охочі попрощатися з композитором сиділи навіть на дахах будинків. Після похорону царські поліцаї знищували відзняті на церемонії матеріали.

"Я собі не давав падати": 179-та річниця з народження композитора із Полтавщини Миколи Лисенкаukrinform.ua

Похорон Миколи Лисенка. 1912 рік

На Полтавщині іменем композитора назвали Гриньківську школу та Полтавський коледж мистецтв.

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди