Свої детективи закопала в полі та почала писати вірші: історія поетеси, яка живе у Черкасах

Свої детективи закопала в полі та почала писати вірші: історія поетеси, яка живе у Черкасах

Свої детективи закопала в полі та почала писати вірші: історія поетеси, яка живе у Черкасах Колаж Суспільне, фото Ірини Ящук

До Всесвітнього дня поезії, який відзначають 21 березня, Суспільне поспілкувалось із поетесою, авторкою книги "Будинок пазлів" Іриною Ящук. Та дізналося, чому збірка поезії написана двома мовами — українською та італійською.

Ірино, як зародилась ідея писати та коли ти почала писати вперше? Це були вірші?

Писала я і прозу, і вірші. Почала давно, ще коли змалечку збирала полуницю на грядці. Тоді й вигадувала маленькі віршики про пори року. Ясна річ, що вони не збереглись, однак ці моменти я запам’ятала.

Перші записи віршів почала робити у середній школі. Писала вірші і у період мого захоплення готичністю — це була похмура, однак філософська поезія.

А більш серйозно творчістю зайнялась із 2009 року, коли мені було 19.

Тоді я продовжувала писати вірші, але моя любов до детективів змусила списати на них два зошити. Перші та останні свої детективи ми з подругою закопали у картонній коробці у полі, щоб, як у фільмі "Перехрестя", відкопати через декілька років. Але, на щастя, коробка з детективами повністю згнила.

Свої детективи закопала в полі та почала писати вірші: історія поетеси, яка живе у ЧеркасахФото Olha Kami

Про що твої вірші?

Оскільки я була дещо закритою людиною, тому вірші для мене були як спосіб поділитись своїми переживаннями, емоціями. Вони, переважно, про любов, роздуми, місцями філософські. Кілька років мого життя я провела в Італії, тому і вирішила, що перекласти вірші італійською буде дуже символічно. У свою збірку я додала мапу, де позначила в якій країні та в якому місті був написаний вірш.

А чому саме "будинок" пазлів?

Ідея в тому, щоб показати життя в квартирах. Ми маємо будинок з поверхами, на кожному з них є окремі квартири, за дверима яких живуть емоції та події. У кожній квартирі заховані таємниці та переживання однієї чи кількох людей.

Перший поверх для мене – це в першу чергу пошук. Пошук себе, сенсу, можливо навіть там, де його ніколи не було. Цей поверх зневірянь і надій десь поділених навпіл. Тут є сум, переживання, усвідомлення і трішки капітуляції.

Другий поверх для мене – це музична пауза. Відпочинок і ритми. У цьому розділі майже немає перекладів італійською, але замість них є цитати з пісень та їх назви.

Третій поверх для мене – це шлях – дорога, яка веде далі до нових цілей та нових будинків.

"Сьогодні відчула осінь Зворотній відлік до себе Здалося чи не здалося? У морі танцює небо.."

Тут теж в кожній квартирі щось відбувається. Десь революція, десь любов, десь подорожі. Кожен може побачити щось своє. Вірші для того й створюють, щоб кожен міг відчути саме те, що йому близько.

Ірина ЯщукФото Ірини Ящук

Тоді що таке пазли?

Слова приходили до мене уві сні, серед ночі, в потягах, маршрутках і літаках. Вони переслідували мене в мандрах і вдома. Я почала їх називати “пазлами”. Я описувала свій захват, радість і любов. Вірші мене змінювали, розвантажували, давали новий подих і погляд на ситуацію. Вірші були мною, а я була ними. Я не знаю, хто кого виростив і зміцнив.

Свої детективи закопала в полі та почала писати вірші: історія поетеси, яка живе у ЧеркасахФото Olha Kami

Чи писала ти колись прозу?

Так, у мене є одна чернетка, яку я написала в межах проєкту "NaNoWriMo" – потрібно було за місяць написати роман обсягом 50 тисяч слів. Чи вийде ця книжка у світ, чи буде просто лежати у мене – ще не вирішила. Однак проза у моєму житті періодично з’являлась у формі оповідань.

Свої детективи закопала в полі та почала писати вірші: історія поетеси, яка живе у ЧеркасахФото Olha Kami

У тебе є маленька дитина. Чи пишеш для неї казки?

У мене є незакінчена казка, яку я почала писала два роки тому і все ніяк не закінчу. У казці йдеться про чарівний ліс, дівчинку, яка лікує дерева і взагалі вона на екологічну тематику.

Казка добра і знаю це не як автор, а як внутрішня дитина, яка живе у кожному з нас.

Свої детективи закопала в полі та почала писати вірші: історія поетеси, яка живе у ЧеркасахІлюстрація Ілони Хован

Думаю, моїй дитині вона була б цікавою, тому видати її – моя нова мрія.

У перспективі хотілось би ще писати казки, однак моя основна робота полягає у написанні текстів на замовлення, часу на написання власних художніх немає.

Читайте також

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди