«У найтяжчі часи фотографувала краплі дощу»: історія полтавки Альони Мілевської про онкохворобу

«У найтяжчі часи фотографувала краплі дощу»: історія полтавки Альони Мілевської про онкохворобу

«У найтяжчі часи фотографувала краплі дощу»: історія полтавки Альони Мілевської про онкохворобу Суспільне Полтава

Майже чотирьом тисячам жителів Полтавщини вперше діагностували онкозахворювання за 2020 рік. На кожні 100 тисяч жителів – три сотні мають рак, говорить заступниця головного лікаря обласного онкодиспансеру Олена Тараканова. Полтавка Альона Мілевська двічі лікувалася від раку. Хворобу жінці діагностували 2013, а через два роки після одужання стався рецидив.

Коли дуже погано було, зовсім, і не могла вийти на вулицю, я вставала і фотографувала крапельки дощу на вікнах. В мене є колекція фотографій дощу.

Нині – співвласниця приватної школи та викладачка англійської, а в минулому пацієнтка онковідділення. Полтавці Альоні Мілевській вісім років тому діагностували рак.

«У найтяжчі часи фотографувала краплі дощу»: історія полтавки Альони Мілевської про онкохворобуСуспільне Полтава
Онкологія все дуже концентрує, пришвидшує і додає контрастів. Я не можу сказати барв, бо коли ти отримуєш діагноз, коли ти лікуєшся, світ безбарвний. Ти не відчуваєш смаку. Я не відчувала нічого, крім жаху. Жаху за своє життя, жаху, що це може скінчитися.
«У найтяжчі часи фотографувала краплі дощу»: історія полтавки Альони Мілевської про онкохворобуФото Альони Мілевської

Онкозахворювання виявили на третій стадії. Тоді, каже Альона, не могла планувати життя навіть на день наперед.

Мене дуже дратували біл-борди з рекламою будь-чого: туристичних агенцій, ювелірних прикрас, розпродажів. Тому, що я не могла нічого планувати. Я не знала, що буде завтра, чи прокапають мені ту хімію, чи дозволять це показники моїх аналізів.

Під час лікування, окрім підтримки друзів та рідних, займалася із психологом. А коли видужала, зробила на руці татуювання англійською – «Мені пощастило». Та 2015 стався рецидив.

«У найтяжчі часи фотографувала краплі дощу»: історія полтавки Альони Мілевської про онкохворобуСуспільне Полтава

Татуювання Альони Мілевської

Дуже важко було психологічно. Бо дехто казав: «Ну що ти оце розклеюєшся. У тебе ж діти! На дітей подивилася – встала! Пішла». А воно не виходить, бо погано. Коли тобі погано фізично, погано й отут (в душі – ред.).

Найскладніше про хворобу було повідомити дітям, каже Альона.

«У найтяжчі часи фотографувала краплі дощу»: історія полтавки Альони Мілевської про онкохворобуФото Альони Мілевської

Діти Альони Мілевської

За другим разом, коли була хіміотерапія, коли я облисіла, коли була в дуже поганому стані, після хімії, то приховати не вдалося. Перше питання було у дітей: «Ти помреш?» І відповісти на нього дуже складно. Брехати не хочеться. Все можливо. Але сказати«Так, я можу померти» язик не повертається.

Альона Мілевська говорить: нині намагається жити на повну. Вона до хвороби і після – це ніби дві різних людини.

Вважати, так, я онкохворий, тому стрибайте навколо мене, такого не буде! Це не є природнім, це не є корисним ні для кого. Я знаходжу щастя в кожному дні. Прокинулась – уже добре! Прожила день – уже добре!

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди