Кременчуківець Ярослав Хоріщенко підкорив найвищу вершину Африки

Кременчуківець Ярослав Хоріщенко підкорив найвищу вершину Африки

Кременчуківець Ярослав Хоріщенко підкорив найвищу вершину Африки З Facebook-сторінки Ярослава Хоріщенко

28-річний кременчуківець Ярослав Хоріщенко подолав найвищу точку африкансього континенту – гору Кіліманджаро. Зробив це за тиждень, а про своє сходження щодня писав у Facebook-публікаціях. Про свої пригоди та історію сходження Ярослав розповів Суспільному.

Протягом 2020 року житель Кременчука Ярослав Хоріщенко двічі скасовував свої подорожі закордон. Робити це доводилося, каже, через карантин. Та у листопаді минулого року друзі запропонували йому підкорити найвищу точку Африки – Кіліманджаро. Тому у січні 2021 Ярослав відправився у нову подорож.

Ярослав Хоріщенко з іншими підкорювачами гори Кіліманджаро

Ярослав Хоріщенко з іншими підкорювачами гори Кіліманджаро

До нового сходження кременчуківець готувався близько місяця.

«За місяць до відльоту я отримав список спорядження. Частина вже була, частину потрібно було докупити. На усе це витратив близько місяця і пішов. Інша справа ‒ фізична підготовка. Заздалегідь попереджали, що це не прогулянка і треба бути у формі. До того ж бути готовим до наметного життя без усіх благ цивілізації. Я для кращої адаптації в умовах низького кисню займався у залі у спецмасці, котра ускладнює дихання. Таким чином тренується витривалість», ‒ розповідає Суспільному Ярослав Хоріщенко.
Ярослав Хоріщенко у спецмасці, що ускладнює диханняФото Ярослава Хоріщенка

Ярослав Хоріщенко у спецмасці, що ускладнює дихання

З України до столиці острову Занзібар – міста Стоун Таун, він вирушив 15 січня. А наступного дня вирушив на материкову частину Танзанії до вулкану Кіліманджаро, щоб почати підготовку до сходження.

«Перше, що кидається в очі, ‒ відсутність будь-якої пандемії. Всі ходять без масок, ніде немає санітайзера, і ніхто не тримає дистанцій. Танзанія вирішила не запроваджувати обмеження. Під чесне слово заповнюєш форму на в'їзді, що не було симптомів, ‒ і все. Друге ‒ це африканська специфіка. Акуна Матата! Ніхто не «париться, не кіпішує», ‒ пише у своїх дописах Ярослав.

Початок сходження припав на 16 січня. Крім нього, у команді ще 12 охочих підкорити вершину та майже пів сотні місцевих робітники. Сходження контролювали шестеро місцевих гідів. Вони перевіряли екіпірування команди, стан спорядження та допомагали безпечно підкорювати вершину. Крім того, в команді було два кухарі, а також декілька портерів, що носили речі.

«Усього за підйом ми пройдемо через чотири кліматичні зони. Сьогодні нас чекав дощовий ліс. Ми проходили через джунглі і, як і було заплановано, почався дощ. Але ми були готові. Швидко накинули захист і пішли далі», ‒ згадує про перший день підйому Ярослав.
"На шляху до Кіліманджаро. Висота 3000 метрів". Фото Ярослава ХоріщенкаЗ Facebook-сторінки Ярослава Хоріщенко

"На шляху до Кіліманджаро. Висота 3000 метрів". Фото Ярослава Хоріщенка

Того дня команда піднялася на 2 835 метрів над рівнем моря (з 5895 метрів). На цій висоті команда підхопила «гірську хворобу». Це реакція організму на розріджене повітря, унаслідок якого виникає гіпоксія (кисневе голодування). Ярослав Хоріщенко симптоми відчув першого ж дня сходження.

«Я не зміг заснути до пів на четверту ранку. Просто ти не засинаєш і все. Може організм боїться, що кисню менше стало чи щось інше. Не зрозуміло. Підйом о 6:30, без варіантів поспати. У підсумку, мій план «виспатися у відпустці» почав «накриватися». У лотереї «а як у тебе проявиться гірська хвороба» серед варіантів - «важке дихання», «діарея», «нудота», «головний біль», я витягнув останнє. У мене по житті дуже рідко болить голова. Але тепер я зрозумів, що це, і чому не варто більше чіпати людей, якщо вони говорять: «У мене болить голова». Але добре, що у мене з собою є аптечка на всі випадки життя», ‒ згадував у своїх дописах Ярослав.

Занедужання відступило наступного дня. Тоді команда піднялася на «акліматизаційні» 200 метрів. Погода була мінливою, пише мандрівник. Це тому що з подоланням висоти змінювалися кліматичні зони.

«Потім знову дощ, що переходить у дрібний град. Цього разу більш екстремально, оскільки доводилося трохи лізти вгору по слизькому камінню. Але головний девіз гідів: «полі, полі», що перекладається як «повільніше, повільніше». Всі впоралися. У мене класна водонепроникна снаряга. Я йшов під дощем, як танк. Всередині тепло і затишно. І тут за 10 метрів до табору, коли переходив струмок, нога зіскочила і занурилася у воду! Мораль: полі, полі і не втрачати пильність на фініші».

Так про другий день сходження пише Ярослав Хорішенко. Тоді команда здолала 3 900 метрів.

На третій день Ярослав із командою піднялися на 4 600 метрів. Там команда пробула годину і спустилася назад на 3 900.

"CrossFit по килиманджарски". Фото Ярослава ХоріщенкаЗ Facebook-сторінки Ярослава Хоріщенка

"CrossFit по килиманджарски". Фото Ярослава Хоріщенка

«Обличчя пекло у всіх. Внизу ми рясно намастилися сонцезахисним кремом. Ми йшли через альпійську пустелю: вітер, сонце, мало кисню і рясний ультрафіолет. Але тим не менш не згоріли. Пробувши годину на висоті, нам потрібно було спускатися в наступний табір. Нічого не віщувало біди. Але як потім виявилося ‒ спуск став складнішим за підйом. Нас накрив сніг, потім дощ, потім почало пекти сонце, а потім знову дощ», ‒ пише Ярослав.

На п’ятий день сходження в одного з товаришів Ярослава почали проявлятися симптоми коронавірусу. Гіди відразу вирішили відокремити його від команди, щоб не ризикувати.

«У нього була окрема палатка. Харчувався теж в палатці окремо від нас. Шлях продовжував з окремим гідом і окремо від нас. Сходження на саму вершину він зробив теж окремо. Коли повернулись до цивілізації, то його забрали в лікарню. Поставили діагноз гострого респіраторного захворювання, але тест на Covid-19 не робили. Його в них банально немає», ‒ розповідає Ярослав.

Уже з поверненням до України, чоловікові зробили тест в аеропорті. Він виявився негативним, додає мандрівник.

Табір команди альпіністівЗ Facebook-сторінки Ярослава Хоріщенка

Табір команди альпіністів

На сьомий день сходження команда мала підкорити вершину. Піднімалися до неї вночі, щоб встигнути до світанку.

«Нас розбудили о 23:00. Немов по тривозі ми почали збиратися і одягати на себе заготовлені спорядження, перевірили рюкзак, аптечку. Я натягнув увесь одяг і зрозумів, що я в житті ще так тепло не одягався. Я був, як танк, якому потрібно просто йти. На вулиці температура коливалася від -10 до -15. Кіліманджаро ‒ це вулкан. Головне завдання ‒ дійти до вершини кратера. А там залишалося пройти трохи до його верхньої точки і все. Останні підйоми давалися складно. Я ставив собі мінізавдання «дійти он до того каміння, а потім он до того». Так відрізок за відрізком ми дійшли до краю кратера. Це було щось. Поки ти підіймаєшся, ти бачиш трохи краси, але головна була зверху. Відкрився вид на величезний кратер. Виднілися блакитні льодовики, скрізь сніг. Це ще не була вершина, але усе одно усі святкували, раділи, співали пісні.», ‒ згадуває хлопець про останній день сходження.

Коли дійшли до вершини, каже Ярослав, вид був неймовірним.

Ярослав Хоріщенко на вершині гори КіліманджароЗ Facebook-cторінки Ярослава Хоріщенка

Ярослав Хоріщенко на вершині гори Кіліманджаро

«У той момент ми стояли на землі вище, ніж хто-небудь в Африці. Усі п'ять днів підйому, адаптації, головного болю, поневірянь і злигоднів були заради цього моменту. Після цього тільки спуск. Спускатися не хотілося. Адже ти стільки йшов ось заради цього моменту», ‒ пише у своїх дописах мандрівник. Після запису фото на вершині – команда почала спуск.

Цей підйом у гори для Ярослава був четвертим, та на таку висоту – вперше. До цього долав тільки Говерлу та увесь Карпатський хребет. На досягнутому кременчуківець зупинятися, говорить, не хоче. Тому вже має плани на майбутні підйоми.

«Базовий табір Евересту, Непал. На сам Еверест підійматись дорого, довго і треба бути профі. А базовий табір ‒ це більш реально. Але поки світ зачинений, не зрозуміло, коли це можна буде реалізувати».

Категорії
ПолітикаЕкономікаКультураСвітСпортВідеоПодіїТоп дняПриродаРегіониСтильДітиНаукаТехнологіїУрбаністикаЇжаДомашні твариниЛюди